Красне — селище міського типу Буського району Львівської області України. Воно простягається на берегах річки Гологірки. Тут проживає 6308 осіб, займаючи площу 5,39 км. кв. Красне є одним із найважливіших залізничних вузлів Львівської області, від якого йдуть відгалуження на Львів, на Золочів-Вінницю й на Броди-Київ.
Перша писемна згадка про Красне датується 1476 роком. У селі був королівський фільварок з пивоварнею і винницею, в якому мешкав підстароста. Він здійснював усі королівські накази та збирав податок з населення. Ужовтні 1648 року через Красне проходили козацькі війська, які й розгромили фільварок. У роки Першої Світової війни Красне разом з вузловою станцією не раз було полем кровопролитних боїв. Під час військових дій 1915 року фронт витягнувся по річці Гологірці. Бої тривали 8 тижнів, в результаі яких згоріла частина селища, поміщицька садиба, гуральня, млин. Красне стало селищем мiського типу в 1953 роцi, було районним центром у 1940 - 1941 рр. i в 1944 - 1959 рр.
У південній частині селища стоїть дерев'яна церква св. пр. Іллі 1750. Дерев`яний храм, пам'ятка архітектури національного значення, потрібно шукати у південній (відносно залізниці) частині селища. Він розташований на захід від сучасної мурованої церкви і веде до нього однойменна асфальтована вуличка пророка Іллі, яка починається від площі, на якій стоїть пам`ятник Шевченку. Напис на правому одвірку колишніх західних (переставлених 1923 року в північну захристію) дверей (переклад з "Інскрипції на дерев'яних церквах" В.Слободян): "Збудоване це святилище за благословенням всесильного Бога при допомозі Пресвятої Тройці в честь Святого пророка Іллі року Божого 1750 дня 26 квітня".
Серед видатних уродженців селища є Кук Василь Степанович — останній головнокомандувач УПА, один з дев'яти генералів УПА.