+38 (097) 585-92-73
+38 (095) 783-24-47

Повернення Тараса Шевченка на Україну

13.03.2014р.

22 травня, важлива дата у житті кожного українця. Прах нашого пророка був перепохований в Україні, як він заповідав у "Заповіті".

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Ці слова відлунням лунають у серці кожного Українця. Наш пророк попри примхи долі перш за все бажав кращої долі українцям, та бути похованим на рідній землі. Нажаль, це прохання вдалося виконати лише після його смерті.

Останні роки свого життя Тарас Шевченко страждав від ревматизму, яким захворів вперше 1847 року, перебуваючи в Орській фортеці у засланні. З 1860 року поет страждав на болі у грудях, спричинені ускладненнями після застуди.

Останню ніч Шевченко майже не спав через біль у грудях. Близько 5 ранку 26 лютого 10 березня 1861, випивши чашку чаю, він побажав спуститися з другого поверху своєї квартири на перший, у якому розміщувалась його майстерня. Спустившись униз, поет впав і помер. У лікарському свідоцтві про смерть за підписом доктора Едуарда Барі зазначено:

“Свидетельство Копия дано сие в том, что Академик Тарас Шевченко, 49 лет от роду, давно уже одержим органическим расстройством печени й сердца (vitium organicum hepatis et cordis); в последнее время развилась водяная болезнь (Нydrops), от которой он умер сего 26 февраля.”

8 травня 1861 на пароплаві «Кременчук» останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 травня 22 травня, після відслуженої панахиди в церкві, прах віднесли на Чернечу гору.

“Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому”, — згадував Григорій Честахівський.