Лисичанськ вважають одним з найдавніших міст не тільки Луганської області, а й Донбасу загалом. Його називають «колискою Донбасу». Знаходиться на відстані 90 км від обласного центру. Місто розташувалось на берегах двох річок: Сіверський Донець і Біленька та на території Донецького кряжа, що закріпило за Лисичанськом ім’я найживописнішого місця Донбасу.
Місто заснували 1710 року, на території колишніх містечок Боровське, Трехізберське та інші, які були перенесені за наказом Петра І. Розбудовувати місто почали після того, як тут знайшли поклади вугілля.
1838 року Лисичанську було надано статус міста. В місті проживає більше 100 тис. жителів.
Основним видом діяльності є видобуток вугілля, результатом якоко є терикони. На сьогодні вмісті налічується 35 териконів.
В Личанську знаходяться три музеї (Краєзнавчий музей, музей історії гірництва та меморіальний музей В. М. Сосюри), пам’ятники В. Сосюрі, меморіал «Танк», меморіальний комплекс «Пам'ять», пам’ятне місце, де була заснована перша в Донбасі шахта.
Жителями Лисичанська є: