Цю сторінку може відредагувати користувач, який її додав. Якщо це Ваш об'єкт - зареєструйтесь та додайте його від себе. Після цього цю сторінку буде видалено.
Тут показано відвідуваність сторінки з дня її додавання. Підняти відвідуваність можна шляхом підвищення рейтингу, додавання більшої к-сті фото, розміщенні на банерних місцях головної сторінки та сторінках інших об'єктів того ж регіону.
На мисі майже відсутній грунтовий покрив і вапняки з яких він складається виходять безпосередньо на поверхню. Між скелями де не де трапляються зарості чагарників — бабрарису, шипшини, глоду, чи клапті трави. Оскільки річок, промислових об'єктів чи портів навколо нема, то вода дуже прозора. Прямовисні білі скелі мису в поєднанні з блакитною, прозорою водою моря створюють характерний та дуже гарний пейзаж мису. Висота узбережжя в середньому біля 6 метрів, але біля Джангуля досягає і 40-60 метрів заввишки. Берегова лінія мису порізана невеликими скелястими бухтами, іноді з важкодоступним виходом до моря, а до деяких з них дістатися можна тільки плавом. Під водою величезна кількість тунелів, гротів і печер, різноманітних за формою та протяжністю.
На мисі Тарханкут розташований стародавній маяк висотою 42 м, споруджений з білого інкерманського вапняку в 1816 році, який став не тільки морським, але і берегових орієнтиром. Зараз в ньому відкрито музей старих якорів. За даними тестування Тарханкутського маяка, що відбулися в середині XIX століття, його світло було помітно за 23 км від берегу. Коли ж море вкривав туман спрацьовувала звукова пневматична сирена, яку було чути за 11 км від берегу. Про всяк випадок передбачалося, що сигнали з маяку можна було подавати і подвійним ударом налаштованого для цього дзвону. Тоді інтервал між такими ударами складав три хвилини.